Росія змінила тактику повітряних атак: чим Україна відбиває нові удари
Російські війська дедалі активніше застосовують проти України швидкісні реактивні безпілотники «Герань-4» та «Герань-5», що суттєво ускладнює роботу протиповітряної оборони. Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат пояснив, чому такі дрони важче збивати та які засоби використовують для протидії.
Російські окупанти кардинально змінили підхід до повітряних ударів по Україні, дедалі активніше застосовуючи швидкісні реактивні безпілотники. Це створює серйозний виклик для системи протиповітряної оборони, оскільки нові цілі суттєво відрізняються від звичних «Шахедів» за швидкістю та висотою польоту.
Як пояснив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат, реактивний дрон «Герань-4» має крейсерську швидкість близько 320 км/год і може підійматися на висоту до 4 кілометрів. Значно більша «Герань-5» летить зі швидкістю приблизно 450–600 км/год і здатна набирати висоту до 6 кілометрів. Саме ці характеристики суттєво звужують набір засобів, якими можна боротися з такими цілями.
Значна частина дешевших засобів, які стали основою боротьби з класичними «Шахедами», проти реактивних моделей або не працює, або працює менш успішно. Звичайну «Герань-2» можна перехоплювати кулеметами мобільних вогневих груп або дронами-перехоплювачами. Натомість типовий дрон-перехоплювач може просто не мати достатньої швидкості, щоб наздогнати реактивну ціль. Кулеметні групи отримують набагато менше часу на відкриття вогню, а на великій висоті ціль узагалі виходить за межі їхніх можливостей.
Ігнат уточнив, що якщо реактивний безпілотник летить достатньо низько і повільно, його можна перехопити з переносного зенітно-ракетного комплексу — такі випадки вже були. Однак зазвичай росіяни намагаються вести ці апарати вище й швидше. «Приміром, ПЗРК здатний стріляти на 4,5 км вверх, а якщо реактивний дрон летить на висоті 5 км і вище — його вже не дістати з такого комплексу. Тому шанси на ураження реактивних дронів з ПЗРК менші», — пояснив він.
Зараз для протидії реактивним «Шахедам» українські військові насамперед застосовують системи радіоелектронної боротьби, авіацію та зенітно-ракетні комплекси. Пілоти намагаються перехоплювати такі дрони не лише ракетами, а й авіаційними гарматами. Водночас авіація не може одночасно працювати в тій же зоні, де діють наземні ЗРК, тому командування оперативно ухвалює рішення, які засоби і де слід застосовувати, залежно від погодних умов та інших обставин.
Масове застосування реактивних дронів фактично зміщує боротьбу з «Шахедами» з відносно дешевого ешелону ППО у значно дорожчий і водночас дефіцитніший. Україна має нестачу ракет не лише до систем Patriot, а й до ЗРК NASAMS та IRIS-T, а також ракет RIM-7 для комплексів FrankenSAM. Тому військово-політичне керівництво робить усе можливе, аби партнери надали більше засобів захисту — зенітні керовані ракети до систем малого та середнього радіусу дії та авіаційні ракети класу «повітря-повітря», особливо напередодні зими.
Загальний рівень перехоплення реактивних безпілотників наразі становить трохи більше 60%. Водночас в окремих атаках результат уже був вищим: 1 вересня Повітряні сили повідомили, що з 72 запущених удень реактивних дронів вдалося збити або подавити 57 — майже 80%. Завдання на осінь — підняти ефективність протидії дронам ще вище.
30 серпня президент Володимир Зеленський заявив, що рівень збиття російських БПЛА всіх типів необхідно довести до понад 90%, окремо назвавши реактивні дрони найскладнішою ціллю. Нещодавно міністр оборони Євгеній Хмара повідомив, що в України вже є чотири типи потенційних перехоплювачів, які можуть збивати реактивні «Шахеди» та вже пройшли польові випробування. Зараз триває робота, щоб максимально швидко довести ці розробки до необхідного рівня.
Основним напрямком ударів новими безпілотниками є Київ та Київська область. Крім того, РФ готує серію комбінованих атак по Україні із застосуванням ракет та дронів у вересні. Під загрозою нових ударів перебувають склади у західних областях та об'єкти енергетики.
