Російські санітарки з колоній розповіли про сексуальний примус на війні
Жінки, які підписали контракти з Міноборони Росії, заявили про домагання й насильство з боку командирів. Історія Людмили Полтаракової дійшла до звернення у військову прокуратуру.
Розслідування «Верстки» розповідає про жінок із російських колоній, які погодилися поїхати на війну, а згодом зіткнулися з тиском і сексуалізованим насильством. Більшість із них, за даними видання, служили санітарками: евакуювали поранених і загиблих, працювали поблизу передової та залежали від командирів у питаннях розподілу служби.
Жінкам пропонували контракт на рік, зарплату від 220 тисяч рублів, виплати при пораненні, а також звільнення від решти строку. Саме обіцянка вийти з колонії та почати життя після служби була для багатьох однією з головних причин погодитися. Кілька сотень жінок після підготовки, пише «Верстка», були направлені на війну як військові санітарки.
Одна зі співрозмовниць видання згадує командира, який переконував жінок приходити до нього вночі. Натомість він обіцяв залишити їх працювати при госпіталі й не відправляти ближче до передової. Дехто погоджувався. Згодом жінки, за словами джерела, дізналися, що цей командир не мав реального впливу на місце їхньої служби.
Окремою лінією проходить історія Людмили Полтаракової. Вона розповіла, що командир полку Сергей Житков спочатку викликав її для масажу. Потім, за її словами, поведінка стала агресивною, а в лютому 2025 року він її зґвалтував. Полтаракова стверджує, що сексуальне насильство продовжувалося протягом березня. Її слова є звинуваченням, яке не було встановлене судом.
Пізніше, за розповіддю жінки, від неї почали вимагати сексуальних послуг для іншого високопоставленого військового. Після конфлікту Полтаракову перевели до іншого медичного батальйону. Перед переведенням, каже вона, її змусили підписати документ, де було сказано, що Житков не чинив щодо неї насильства. Вона пояснювала своє рішення страхом за те, що буде з нею далі.
У червні 2026 року Полтаракова, за даними розслідування, подала офіційну заяву про зґвалтування військовому прокурору. Невдовзі вона почала публічно говорити, що її намагаються відправити на передову і що вона боїться за своє життя. Інша публікація 30 червня назвала її військовослужбовицею 370-го окремого медичного батальйону та навела її звернення про понад 80 жінок-засуджених, які уклали контракти з Міноборони. Полтаракова розповідала, що вони працюють у медичних евакуаційних групах і витягують поранених та загиблих.
1 липня з’явилося повідомлення про терміновий наказ Полтараковій виїхати на передову. Вона прямо пов’язувала це з побоюванням за власну безпеку. За інформацією «Верстки», пізніше стало відомо, що вона жива. Видання пише, що проти неї відкрили справу через відмову виконати наказ про бойове завдання, але справи за її заявою про зґвалтування не порушили. Офіційні процесуальні документи, які б дозволили незалежно встановити стан цих справ, публічно не представлені.
Вербування жінок у колоніях фіксували й раніше. Ще у 2023 році «Настоящее Время» повідомляло про набір представниками Міноборони, а RFE/RL згодом розповіло про жінку, яка підписала контракт улітку 2023-го та працювала медсестрою в Донецькій області. Вона теж згадувала небажані залицяння військових і розбіжність між обіцяними та реальними умовами.
Подальший розвиток історії Полтаракової залежатиме від того, чи отримає її заява юридичне продовження і як військова система пояснить ставлення до скарг жінок, яких вона сама набрала з колоній. Для інших контрактниць це питання означає не абстрактний спір про дисципліну, а можливість захистити себе всередині структури, з якої важко вийти.
