Власник «Нібулону» розповів, як агрохолдинг пережив втрату 68% активів
Андрій Вадатурський розповів про історію «Нібулону», втрату більшої частини активів через війну, перебудову логістики та інвестиції в аграрний сектор.
Власник і керівник агрохолдингу «Нібулон» Андрій Вадатурський розповів, що компанія втратила 68% своїх активів внаслідок російської агресії, зокрема п’ять елеваторів і понад 25 тисяч гектарів земель. Попри це, за його словами, аграрний сектор і далі утримує суттєву частку економіки: він дає близько 17% ВВП і майже половину валютної виручки країни.
Компанія «Нібулон» заснована 5 грудня 1991 року, за кілька днів після всеукраїнського референдуму, на якому, за словами Вадатурського, 90% українців підтримали незалежність. Спочатку бізнес-модель будувалася на бартері: компанія постачала господарствам дизельне пальне, щоб вони могли провести посів, а зібраний урожай отримувала за певним коефіцієнтом. Вадатурський пояснив, що тоді грошей бракувало, а гіперінфляція швидко знецінювала будь-які заощадження, тож бартер був єдиним працюючим способом. Згодом «Нібулон» займався соняшником і виробництвом соняшникової олії; за словами співрозмовника, у той період, до масової приватизації, компанія була найбільшим експортером олії з України. Пізніше бізнес змінився: почали брати землю в оренду, закуповувати техніку, і до середини 1990-х «Нібулон» став агрохолдингом із повним циклом виробництва.
За словами Вадатурського, ключовим етапом для ринку стали 2006–2008 роки, коли почали масово купувати земельні паї, а аграрний бізнес став прибутковим. До цього, як він зазначив, обробляти землю було невигідно, і люди самі звертались до компаній із проханням взяти їх до себе. Україна тоді повернулася на рівень виробництва 1990–1991 років і почала експортувати агропродукцію. До того, пояснив він, країна переважно імпортувала зерно, а портові потужності Миколаївського порту були налаштовані на вивантаження, а не навпаки. Коли Вадатурський приєднався до «Нібулону» у 2000 році, його перші контракти стосувалися імпорту кукурудзи й пшениці.
У 2005 році, за його словами, компанія вперше поставила українську кукурудзу на європейський ринок. Раніше продукцію вантажили переважно на Росію, адже тамтешня якість відповідала радянським ГОСТам і ДСТУ, які працювали лише в межах Радянського Союзу, тоді як Європа вимагала інших стандартів. Вадатурський розповів, що особисто їздив по регіонах, відбирав найкращу кукурудзу, збирав фермерів, пояснював їм європейські вимоги і вчив вирощувати врожай по-новому. За його оцінкою, Україна вийшла на третє місце у світі за експортом кукурудзи, а «Нібулон» поставляв до 1 мільйона тонн на рік.
Щодо масштабів, він зазначив, що частка «Нібулону» в українському аграрному експорті коливалася в межах 9–12% і залишалася стабільною у відсотках, тоді як обсяги зростали. За його даними, з 2008 року до повномасштабної війни аграрний експорт України збільшився приблизно у сім разів, з 10 до 70 мільйонів тонн на рік, а в 2021 році «Нібулон» поставив 5,6 мільйона тонн продукції. Бізнес-модель, за його словами, будувалася на створенні доданої цінності в усьому ланцюгу — від поля до світового ринку. Компанія інвестувала в інфраструктуру, щоб зменшувати витрати на зберігання та транспортування зерна, адже світова ціна на зерно одна, а частка фермера значною мірою залежить від вартості логістики.
З розвитком сектору, пояснив Вадатурський, виникли два виклики: обсяги зростали так швидко, що наявна залізнична й автомобільна інфраструктура вже не справлялася з перевезенням, а логістичні витрати потрібно було знижувати, щоб українська продукція залишалася конкурентоспроможною. Саме тому «Нібулон» зосередився на розвитку власної логістичної інфраструктури, що стало однією з відповідей на ці виклики.
Після початку повномасштабної війни компанія, за словами керівника, інвестувала в український агросектор 70 мільйонів доларів, з них 10 мільйонів — у цифровізацію. «Нібулон» також повернув в обіг 7,6 тисячі гектарів земель і планує займатися розмініруванням акваторій. Вадатурський наголосив, що Україні потрібна візія майбутнього і план на 10, 20 і 50 років, адже без довгострокової стратегії важко відновлювати галузь після втрат.
Джерело: rbc.ua
3
