Женя Галич розповів про невидимі травми військових і закликав не порівнювати їхній досвід
Лідер гурту O.Torvald Євген Галич в інтерв'ю розповів про власне списання з лав ЗСУ та закликав не порівнювати терміни служби й травми військових. Він наголосив на важливості невидимих ушкоджень — черепно-мозкових травм, баротравм і психічних розладів, які можуть проявитися не одразу.
Лідер рок-гурту O.Torvald Євген Галич публічно розповів про обставини свого списання з лав Збройних сил України та закликав суспільство не порівнювати між собою терміни служби й отримані травми. Про це музикант сказав в інтерв'ю, де відповів на реакції людей, які зіставляли його ситуацію з досвідом інших військовослужбовців.
За словами Галича, він із великою повагою ставиться до всіх, хто 2022 року добровільно взяв зброю до рук і пішов захищати країну. Водночас він вважає неправильним «мірятися» термінами служби та травмами, адже наслідки війни для кожної людини можуть бути зовсім різними. «Коли ми почали мірятися термінами служби, травмами. Тому що всі кажуть зараз: мій чоловік там з пораненнями, контузіями... Ну — я теж», — пояснив артист.
Окрему увагу Галич звернув на військових з ампутаціями та на тих, чиї травми неможливо побачити. За його словами, він працює з темою саме таких ушкоджень. «Є люди з ампутаціями, є люди з невидимими травмами, про які взагалі ніхто не говорить. А напрямок, в якому я працюю, — це невидимі травми», — зазначив музикант.
Він також пояснив, що звичне слово «контузія» не завжди точно описує стан людини після бойової травми. За словами Галича, наслідки можуть стосуватися мозку, слуху, зору та інших систем організму. «Ну, от контузія — це не зовсім правильна назва. Це називається "черепно-мозкова травма за рахунок мінно-вибухового поранення" або "баротравма" — це, якщо органи слуху травмовані. І таких різновидів їх величезна кількість», — сказав він.
Музикант наголосив, що такі травми можуть проявлятися не одразу. Військовий може продовжувати службу на адреналіні, а серйозні наслідки з'являються вже згодом. Саме тому, на його думку, суспільству важливо більше говорити про психічні та невидимі фізичні ушкодження. «Це жахливі випадки, коли люди, маючи невидимі травми, отримують наслідки від них не відразу. Тому що ти на адреналіні продовжуєш воювати. Ти продовжуєш, бо руки на місці, ноги на місці — це добре. А через два-три місяці людина просто починає сходити з розуму. В неї починає розвиватися шизофренія. Причому в буквальному сенсі. Це розвивається так, що він не повертається у повсякденне життя», — розповів Галич.
Він додав, що в суспільстві досі побутує думка, нібито ментальні травми, ушкодження внутрішніх органів, мозку, слуху чи зору є невидимими, а отже — менш важливими. «Але вони точно важливі. І точно не менш важливі, ніж фізичні травми», — підкреслив музикант.
Галич також згадав про наслідки бойових травм, які впливають не лише на самих військових, а й на їхнє повернення до цивільного життя. Він навів власні спостереження та статистику, яку, за його словами, бачив у контексті досвіду військових після воєн в Афганістані та Іраку. «Якщо казати по статистиці, то 20% людей після Афганістану і Іраку, солдатів, вони були якраз з невидимими травмами, і злочини, дестабілізація цивільного суспільства була пов'язана з цими травмами часто. Тому що вони не контролюють свої емоції. Це важкий ПТСР, це розлад адаптації, це депресивні синдроми. Про них ніколи ніхто не говорить», — зауважив фронтмен.
Окремо Євген розповів про випадок із військовим, у якого стався напад просто під час концерту. За словами Галича, подібні прояви не варто сприймати як наслідок звичайного вживання алкоголю чи інших речовин, адже людина в такому стані вживає їх не від «хорошого життя», але якщо так уже стається, то це лише погіршує її стан.
Наприкінці розмови музикант повернувся до питання, з якого почалася тема — чому одних військових списують, а інших ні. Він зазначив, що за зовнішніми ознаками неможливо оцінити стан людини та її здатність продовжувати службу. «І оце, коли ми починаємо мірятись і казати: ти не мусиш бути списаним. А я знаю хлопців, які от лежать у відділенні психіатрії. Ну, ми до них їздимо, спілкуємося, знаходимо спеціалістів, які будуть з ними працювати. Ну, те, що вони повернуться в цей світ — вірогідність дуже маленька. Тому що вилікувати психічну травму унаслідок травми мозку — дуже важко», — резюмував Галич.
