До 2040 року Росія може контролювати понад третину видобутку урану
Аналітики рахують не лише російські шахти, а й частки «Росатома» в закордонних підприємствах, через що оцінка впливу різко зростає.
Росія може отримати набагато більший вплив на світовий ринок урану, ніж видно зі звичайної статистики видобутку. У 2024 році в самій Росії видобули 2 738 тонн урану — приблизно 4,5% світового обсягу. Centre for Strategic Advantage врахував також закордонні підприємства й проєкти, де російські державні компанії мають частки або інший вплив.
За цією методикою російська позиція у 2024 році вже наближалася до чверті глобальних потужностей. До 2040 року вона може сягнути приблизно 36%, якщо нинішні угоди та проєкти будуть реалізовані відповідно до планів. Це сценарій, а не гарантія. Уранові родовища можуть роками чекати на дозволи, а зміни урядів, інвесторів чи партнерських угод здатні змінити весь розрахунок. Тому цифра 36% описує можливу концентрацію контролю, а не неминуче зростання російського видобутку.
Найважливіший приклад — Казахстан. У 2024 році він видобув 23 270 тонн урану, майже 39% світового обсягу. Uranium One, компанія «Росатома», бере участь у кількох великих казахстанських підприємствах разом із Kazatomprom. Її закордонний видобуток World Nuclear Association оцінює у 5 829 тонн. Саме такі частки пояснюють, чому показник «уран із Росії» та показник «уран під російським корпоративним впливом» суттєво відрізняються.
У Танзанії, Намібії та Нігері ситуація інша, ніж у Казахстані. Mkuju River у Танзанії ще будується як промисловий проєкт, хоча влітку 2025 року там запустили пілотну установку. У Намібії Uranium One лише веде геологорозвідку в басейні Аранос. У Нігері компанія має меморандум із державною TNUC про розвідку й можливі майбутні шахти. Тобто говорити про нинішній великий видобуток «Росатома» в цих трьох країнах поки зарано.
Європейський Союз водночас намагається зменшити залежність від російського ядерного сектору. REPowerEU передбачає поступову відмову від російських ядерних поставок, але у 2025 році до ЄС, за попередньою оцінкою Комісії, все ще надійшло майже 2 900 тонн російського урану у збагаченій формі або як паливо. Заміну стримує нестача потужностей з конверсії та збагачення.
Україна має власний досвід розриву залежності на рівні палива. Єврокомісія посилається на український перехід реакторів ВВЕР на неросійські рішення. Водночас український видобуток урану у 2024 році становив 288 тонн, тому самою внутрішньою сировиною питання європейського масштабу не закрити. Для стабільної атомної галузі потрібен доступ до міжнародного ринку, який не залежить від одного корпоративного центру.
Важливо й те, що урановий ланцюг має кілька окремих етапів. Можна замінити виробника паливних збірок, але природний уран усе одно треба видобути, конвертувати та збагатити. Якщо власність у шахтах концентрується, залежність може переміститися на самий початок процесу. Тому диверсифікація має охоплювати не лише готове паливо, а й компанії та родовища, з яких починається його виробництво.
Чи стане частка 36% реальністю, вирішать партнерства в Казахстані, політика африканських держав і те, наскільки швидко конкуренти вкладатимуть гроші в нові родовища. Якщо з’являться інші інвестори та нові джерела пропозиції, майбутня частка Росії може бути значно меншою. Але через довгі строки будівництва шахт ці альтернативи потрібно створювати зараз, а не після того, як нова залежність уже сформується.
