«Коаліція охочих» ризикує втратити лідерів через зміну влади в Європі

Європейська «коаліція охочих», яка об'єднала понад 30 країн навколо підтримки України, опинилася перед загрозою розпаду через політичні зміни в ключових країнах Європи. Британський прем'єр-міністр Кір Стармер уже залишив посаду, а президент Франції Еммануель Макрон не зможе балотуватися на наступних виборах, що ставить під сумнів майбутнє західної єдності. Про це повідомляє The Telegraph, матеріал якого цитує РБК-Україна.

Найбільше занепокоєння дипломатів викликає саме майбутній відхід Макрона. Французький лідер має залишити пост після виборів наступного року, але очевидного наступника, який продовжив би його курс, немає. Букмекерським фаворитом вважають лідерку ультраправих Марін Ле Пен, яка обіцяла вивести Францію з військового командування НАТО, скасувати санкції проти Росії та змусити Київ погодитися на мир на умовах Москви. Її конкурент зліва Жан-Люк Меланшон пішов ще далі, пообіцявши повний вихід із західного альянсу.

Британські посадовці, за даними джерела видання, уже вивчають, що означатиме перемога когось із цих політиків для майбутнього «коаліції охочих» та обміну секретними розвідданими. Один із західних чиновників прямо попередив про «велику проблему» для НАТО в такому сценарії.

Найочевидніший кандидат на роль лідера замість Макрона поряд із Британією — канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який реформує бундесвер у найбільшу армію Європи. Однак сам Мерц загруз у внутрішній кризі й дедалі частіше чує сумніви щодо того, скільки ще протримається на посаді. Депутат від його ж партії, колишній полковник Родеріх Кізеветтер, назвав лідера ХДС «не Черчиллем». За його словами, і ХДС, і соціал-демократи уражені так званим «московським зв'язком» — частина членів обох правлячих партій готова повернутися до звичних відносин із Росією після завершення війни. Це, за словами депутата, пояснює, чому Мерц утримує далекобійні ракети Taurus і не конфісковує судна «тіньового флоту» Росії.

«Мерц теж має боротися з цим московським зв'язком», — заявив Кізеветтер. Канцлер також зірвав спроби ЄС заборонити вільне пересування російських дипломатів у Шенгенській зоні та відмовився закрити берлінський «Російський дім» — культурний центр, який вважають прикриттям для мережі московських шпигунів. «Це не лідерство. Хто тоді може очолити Європу? Нам потрібен Черчилль. У нас було кілька "черчиллівських моментів", але свого Черчилля в Європі поки немає», — підсумував депутат, попередивши, що байдужість Заходу може змусити український уряд шукати підтримки в інших сил у регіоні.

Польща та Італія теж навряд чи заповнять вакуум. Обидва лідери — Дональд Туск і Джорджа Мелоні — відмовилися направляти війська до України, а до кінця наступного року в обох країнах відбудуться вибори, тож їм не до претензій на роль нових лідерів Європи.

Тим часом наступник Стармера Енді Бернем має міцнішу хватку у внутрішній політиці, але обмежений досвід у зовнішній. Свою першу зустріч з іноземним лідером на новій посаді він провів саме із Володимиром Зеленським, приймаючи його в Портсмуті, — цим сигналізуючи союзникам, що курс на підтримку України й НАТО залишиться незмінним.

Саме тандем Стармера й Макрона свого часу подолав багаторічні суперечки Лондона й Парижа заради спільного лідерства в Європі на тлі байдужості Дональда Трампа, об'єднавши понад 30 країн довкола підтримки України та плану розмінування Ормузької протоки. Якщо відхід Стармера супроводжувався визнанням його заслуг, то вихід Макрона, ймовірно, сприймуть значно тривожніше, хіба що Бернем зуміє самотужки взяти на себе роль лідера «коаліції охочих».

«Коаліція охочих» уже неодноразово ставала майданчиком для конкретних оборонних ініціатив на підтримку України. У липні Україна разом із дев'ятьма країнами Європи створила антибалістичну коаліцію, учасники якої домовилися спільно посилювати протиракетну оборону. Тоді ж, 13 липня, учасники «коаліції охочих» готували суттєве посилення української ППО — за даними Reuters, союзники Києва вже мали конкретний план дій.