Вхід Наполеона до Москви 14 вересня 1812 року став початком загибелі Великої армії
14 вересня 1812 року Наполеон Бонапарт увійшов до Москви, сподіваючись на капітуляцію Олександра I, але замість ключів від міста отримав спустошене й охоплене пожежами місто. Ця подія стала переломним моментом кампанії та початком кінця Великої армії.
14 вересня 1812 року імператор французів Наполеон Бонапарт на чолі Великої армії вийшов на Поклонну гору, очікуючи на прибуття делегації московської знаті з ключами від міста. Цей момент мав стати абсолютним апогеєм його найамбітнішої військової кампанії — підкорення Російської імперії. Однак замість тріумфу Наполеон отримав спустошене місто, яке того ж дня охопили пожежі. Вхід до Москви, який він вважав перемогою, обернувся пасткою, з якої Велика армія вже не змогла вибратися.
Наполеон розраховував, що захоплення стародавньої столиці змусить російського імператора Олександра I піти на мирні переговори. Але цього не сталося. Російська армія під командуванням Михайла Кутузова залишила Москву без бою, а більшість мешканців покинули місто. Французький імператор опинився в оточенні попелища, без провіанту, фуражу та даху над головою для своїх солдатів. Пожежі, що спалахнули 14 вересня, знищили більшу частину дерев'яної забудови, включно з продовольчими складами. Це позбавило Велику армію найнеобхіднішого напередодні зимівлі.
Відсутність капітуляції та знищення запасів поставили Наполеона у безвихідь. Він залишався в Москві понад місяць, марно сподіваючись на відповідь Олександра I. За цей час армія втратила боєздатність через хвороби, голод і постійні напади російських партизанів. Коли ж у жовтні французи вирішили відступати, було вже запізно. Шлях назад пролягав через спустошені війною землі, а зима 1812 року виявилася надзвичайно суворою. Велика армія, яка налічувала понад 600 тисяч осіб на початку кампанії, була майже повністю знищена.
Історики одностайні: саме вхід до Москви 14 вересня 1812 року став психологічним і стратегічним переломом. Наполеон досяг максимального територіального контролю в Європі, але втратив армію, яка була основою його могутності. Ця подія поклала початок краху Першої імперії та призвела до вигнання Бонапарта на острів Ельба, а згодом — до остаточної поразки при Ватерлоо. Для Росії ж «Вітчизняна війна 1812 року» стала символом національної стійкості та єдності.
Вхід до Москви часто називають «пірровою перемогою» Наполеона. Він здобув столицю, але не мир, і втратив інструмент для подальших завоювань. Військова кампанія, яка мала закріпити французьку гегемонію в Європі, натомість прискорила її кінець. Від 14 вересня 1812 року Велика армія вже не була тією силою, що перемагала при Аустерліці та Єні. Вона перетворилася на тінь, приречену на відступ і загибель.
