Естонія закликає посилити цифровий захист держав і використовувати ШІ під людським контролем
Міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна пише, що цифрова стійкість стала умовою національного виживання, і пояснює, як Естонія та Україна будують кіберзахист і впроваджують штучний інтелект у державному управлінні.
Міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна наголошує, що цифрова стійкість стала умовою національного виживання держав. У колонці для РБК-Україна він пише, що Росія продовжує використовувати кібератаки та цифрові інструменти як повноцінну зброю проти цивільної інфраструктури і державного управління, а досвід війни в Україні це підтвердив.
За його словами, системи мають бути спроєктовані так, щоб витримувати атаки і забезпечувати безперебійну роботу державних органів навіть під час масштабних ударів. Кіберзахист, на думку автора, неможливо забезпечити силами однієї держави. Потрібна координація уряду, приватного сектору та міжнародних партнерів, зокрема в межах «Талліннського механізму» — рамок міжнародного співробітництва з надання Україні допомоги у сфері цивільної кібербезпеки.
Тсахкна також пише про штучний інтелект, який, за його оцінкою, стає стратегічним вибором. Використання ШІ в державному управлінні може скоротити бюрократію та підвищити продуктивність, але технології мають залишатися під демократичним наглядом і людським контролем. Естонська програма Eesti.ai ставить амбітну мету: завдяки ШІ в державному управлінні та сфері державних послуг подвоїти вартість естонської робочої сили до 2035 року, збільшивши ВВП на 25 % протягом п’яти років і на 50 % — протягом десяти. Автор наголошує, що такий підхід прагматичний, а не утопічний: спершу перевіряють, де автономні системи можуть скоротити паперову роботу, підтримати державних службовців і підвищити продуктивність, зберігаючи контроль у руках людей.
Окремо міністр згадує масштабні кібератаки 2007 року на Естонію, які, за його словами, показали, що кіберзагрози є не лише технічними інцидентами, а питанням національної безпеки та зовнішньої політики. Відповіддю стало перетворення кризи на інституційну реформу: у 2008 році Естонія ухвалила першу Стратегію кібербезпеки і створила потужніші механізми координації під егідою уряду. Він також пише про відповідальність за атрибуцію загроз: чітке визначення організаторів атак дозволяє запроваджувати санкції і створювати стримування, як це зробила Естонія щодо офіцерів ГРУ РФ.
Щодо України автор зазначає, що в умовах повномасштабного вторгнення Росії цифрова стійкість є умовою національного виживання. Під час своєї поїздки до Києва у вересні, очолюючи делегацію «П’ятірки країн Північної Європи та Балтії» (NB8), він бачив, як під час візиту, вдень і вночі, лунали сирени повітряної тривоги, а російські дрони та ракети вражали магазини, АЗС, пасажирські потяги та житлові будинки. Проте українські державні органи забезпечували безперебійну роботу служб і зв’язок громадян із державою навіть під час атак. Уже у 2022 році Україна, за його словами, швидко адаптувала існуючі цифрові сервіси та розробила нові додатки й рішення для потреб воєнного часу.
Тсахкна виокремлює три уроки з досвіду України. Перший: кіберстійкість важливіша за запобігання кожній атаці, тож системи варто проектувати так, щоб вони витримували збої і продовжували виконувати найважливіші функції. Другий: держава не може самостійно захищати національний кіберпростір, оскільки кіберзахист є екосистемою, де уряд, приватний сектор і міжнародні партнери мають діяти як єдине ціле. Третій: кіберзагрози не можна відокремлювати від ширшого контексту безпеки, і цей вплив посилюється з розвитком штучного інтелекту, тому Естонія розглядає кіберризики, пов’язані з ШІ, як частину національної стійкості.
Практичним втіленням цієї співпраці автор називає угоду, яку минулого року підписали Естонський центр міжнародного розвитку (ESTDEV) та Шведське агентство міжнародного співробітництва з питань розвитку (Sida). Вона передбачає витрати в кілька мільйонів євро на зміцнення цифрової інфраструктури українських державних установ. Тсахкна підсумовує, що Естонія знає, що потрібно для побудови цифрової держави, і тепер має перенести цей досвід у наступну технологічну еру.
Джерело: rbc.ua
3
