Скачування 150-гігабайтної гри з модема 1990-х тривало б понад п'ять місяців
Сучасний широкосмуговий інтернет дозволяє завантажити 150-гігабайтну гру за півтори години, тоді як через телефонний модем 56 кбіт/с на це пішло б майже чотири тисячі годин. Порівняння показує, наскільки змінилися мережі за чверть століття.
Завантажити 150-гігабайтну гру через телефонний модем 1990-х років означало б чекати майже чотири тисячі годин, тобто понад п’ять місяців безперервної роботи. Сьогодні та сама гра на оптоволокні скачується приблизно за годину сорок хвилин. Таке порівняння наочно показує, наскільки змінилися канали зв’язку за останні тридцять років.
Модем на 56 кбіт/с теоретично передавав близько 7 кілобайтів на секунду. На практиці типові 56K-модеми трималися приблизно на рівні 6,6 КБ/с. За ідеальних умов файл розміром 100 мегабайтів потребував щонайменше чотирьох годин. Реальна швидкість часто була нижчою через старі телефонні лінії та аналогове обладнання, а вхідний дзвінок або знята слухавка на додатковому апараті могли розірвати з’єднання. Для користувача це означало, що навіть успішне завантаження можна було втратити в будь-яку хвилину.
Додатковою проблемою було те, що багато програм не вміли продовжувати завантаження після обриву. Якщо зв’язок переривався, користувач починав процес із нуля. Для великих файлів це означало, що кожна невдача коштувала годин очікування. Телефонна лінія при цьому була зайнята весь час, тож дзвонити чи отримувати виклики в цей період було неможливо.
Сучасна середня швидкість, за наведеними даними, становить близько 195–200 Мбіт/с як в Україні, так і в середньому у світі. За такої швидкості той самий файл на 100 мегабайтів завантажується приблизно за чотири секунди. Різниця між епохою модемів і сьогоденням вимірюється не відсотками, а кратними разами. Той самий 150-гігабайтний проєкт, який колись займав понад п’ять місяців, сьогодні встигає скачатися за один вечір, поки користувач займається іншими справами.
Щоб частково обійти обмеження, ентузіасти використовували технологію Multilink PPP, яка об’єднувала кілька телефонних ліній і модемів в одне з’єднання. Проте користувачі рідко вдавалися до неї: потрібні були додаткові лінії, які коштували недешево, та підтримка провайдера. Один із таких експериментів, у якому працювали 12 пристроїв, дав сумарну швидкість близько 668 кбіт/с. Такої швидкості вистачало хіба для відео дуже низької якості, тож навіть за цих умов ефект був обмеженим.
Зміна інфраструктури стала ключовою причиною стрибка. Аналогові модеми замінили цифрові маршрутизатори та оптичні термінали, які передають дані без звукового сигналу телефонної лінії. Сучасні сповільнення часто усуваються простим перезавантаженням обладнання, тоді як у 1990-х причиною проблем могли бути сама лінія, якість кабелю чи несумісність модемів. Водночас захист гостьових мереж може блокувати використання смуги сторонніми користувачами, тож швидкість, яку бачить абонент, залежить і від налаштувань його власної мережі.
Джерело: techtoday.in.ua
5
