У «Дії» немає єдиної бази даних: як насправді працює захист застосунку
Заступник міністра цифрової трансформації Віталій Балашов пояснив, чому чутки про «зливи бази Дії» є маніпуляцією. Застосунок не зберігає персональні дані, а отримує їх у реальному часі через захищений шлюз «Трембіта», що об'єднує майже 200 державних реєстрів.
Щодня близько 1,7 мільйона українців відкривають застосунок «Дія», щоб отримати довідку, підписати документ або оформити послугу. Заступник міністра цифрової трансформації з кібербезпеки та хмар Віталій Балашов у колонці пояснив, як технічно влаштована передача даних у застосунку та чому регулярні повідомлення про «витоки бази Дії» не відповідають дійсності.
Головний аргумент, який спростовує маніпуляції, — відсутність єдиного централізованого сховища персональних даних громадян. У «Дії» немає бази, яку можна було б «злити» одним рухом, оскільки такого об'єкта фізично не існує. Застосунок працює за принципом Zero Data Retention, тобто «нульового накопичення»: коли користувач відкриває довідку чи техпаспорт авто, система не дістає копію з власного архіву, а щоразу запитує інформацію з державних реєстрів наново.
Після завершення сесії зникають і токен доступу, і сесійна інформація про те, які послуги оформлювалися. Навіть у теоретичному сценарії злому серверної інфраструктури отримати єдину «базу даних застосунку» неможливо, бо її не існує як окремого об'єкта. Принцип роботи можна порівняти з банкоматом, який не зберігає гроші клієнта всередині, а на мить зв'язується з банком, показує баланс і одразу «забуває» інформацію.
Ключовий елемент архітектури — державний захищений шлюз обміну даними «Трембіта», побудований на принципах естонської системи X-Road. Коли користувач авторизується в «Дії» та подає запит, саме «Трембіта» в реальному часі підтягує потрібну інформацію з відповідного реєстру: дані про авто — з реєстру транспортних засобів, про новонароджену дитину — з ДРАЦС, про статус ФОП — з реєстру підприємців. Кожен запит шифрується та підписується електронним ключем користувача, а архітектура обміну унеможливлює перехоплення даних у процесі передачі.
Наразі «Трембіта» об'єднує майже 200 державних реєстрів і забезпечує роботу понад 1000 сервісів та послуг. Щодня система фіксує понад 32 мільйони обмінів даними, а за час роботи їх накопичилося вже понад 30 мільярдів. Саме завдяки цьому українцям не довелося роздруковувати мільярди паперових довідок, витягів і копій.
Принцип «нічого не зберігати» — лише один рівень захисту. У «Дії» діє багаторівнева модель безпеки defense-in-depth: кожен рівень інфраструктури, від API-шлюзів до бек-сервісів, має власну систему контролю доступу. Навіть якщо один шар буде скомпрометовано, інші залишаються захищеними. Цей контур доповнює Security Operations Center, який цілодобово відстежує трафік, аномалії та підозрілі патерни в реальному часі.
Окремо працює команда Threat Intelligence, яка щодня моніторить даркнет, закриті телеграм-канали й технічні форуми. Мета — виявляти згадки про нібито українські витоки ще до того, як вони стають інформаційним приводом. Кожна нова функція проходить аудит безпеки ще до релізу, що відповідає принципу privacy by design, коли захист закладається на етапі архітектури, а не додається постфактум.
Балашов визнає, що ідеального захисту не існує ніде у світі. Однак, за його словами, розуміння того, як насправді влаштована система, допомагає відрізнити реальну проблему від чергового фейку, розрахованого на паніку. «Сенсаційні» публікації про нібито нові витоки після детального технічного розбору виявляються старими комерційними базами, штучно «освіженими» підробленими записами, щоб видати їх за свіжий злам.
Питання довіри до цифрової держави є чутливим, оскільки «Дія» торкається паспортних даних, майна, реєстрації бізнесу — практично всього, що стосується взаємодії людини з державою. Саме тому періодично з'являються спроби розхитати цю довіру через поширення неправдивої інформації про витоки даних.
