Вчені Гарварду попередили про ризики шлюбів із віртуальними партнерами на базі ШІ
Дослідниця Гарвардського університету Іньюн Чон аналізує, чим небезпечне цифрове кохання: емоційна залежність, фінансова вразливість і контроль корпорацій над приватним життям.
Дослідники з Гарвардського університету серйозно вивчають концепцію шлюбу зі штучним інтелектом. Попри ілюзію ідеальних стосунків без конфліктів, такий союз, за їхніми оцінками, несе серйозні психологічні й етичні загрози, а також фінансові ризики для користувачів. Про ці висновки пише РБК-Україна з посиланням на видання Futura.
Науковці зазначають, що поширення генеративного ШІ породжує нові культурні явища. Одним із них стали тематичні онлайн-спільноти, де люди обговорюють стосунки з віртуальними партнерами на базі штучного інтелекту. Користувачі активно діляться історіями вигаданого життя та згенерованими спільними фотографіями зі своїми цифровими партнерами. Для багатьох такі спільноти стають простором, де можна відверто говорити про почуття, які неможливо озвучити в реальному оточенні, і саме це, за логікою дослідників, робить явище таким помітним.
Основні ризики захоплення цифровими компаньйонами, на думку дослідників, включають кілька складових. Перша з них — постійна доступність партнера та відсутність будь-яких конфліктів і суперечок. Стосунки з живими людьми складніші через їхню багатогранність і потребу постійно працювати над взаєморозумінням, тоді як віртуальний співрозмовник завжди готовий підтримати. Друга складова — високий ризик формування емоційної залежності та непереносимості відмови. Третя — поступове віддалення від реальних соціальних контактів і спілкування наживо. Окремо йдеться про фінансову вразливість користувачів, адже такі стосунки передбачають витрати, які можуть зростати з часом.
Питання потенційного шлюбу з віртуальним партнером досліджує Іньюн Чон із Центру інтернету та суспільства Беркмана Клейна при Гарвардському університеті. У своїй науковій роботі вона розглядає сценарій появи суперінтелекту, який перевершує людські можливості. На думку дослідниці, така можливість повністю усунула б традиційні заперечення на кшталт відсутності свідомості у машин, які довго були головним аргументом проти подібних союзів. Водночас, наголошує вона, такий союз принципово відрізняється від звичайного шлюбу між людьми, і ця відмінність є ключовою для розуміння ризиків.
Замість створення родинних зв'язків та інтеграції в суспільство людина, за цим сценарієм, укладає комерційний договір із технологічною компанією. Усі приватні моменти життя та найінтимніші аспекти опиняються під контролем корпорацій, які створюють і утримують таких партнерів. Доступ до «партнера» вимагатиме постійної передплати, що, на думку авторки, перетворюється на форму економічного поневолення. Правові питання, пов'язані з таким статусом стосунків, а також економічна залежність від технокорпорацій, залишаються відкритими, і суспільство ще не має відповідей на них.
Справжні стосунки передбачають так зване «притирання» партнерів і компроміси, які формують характер і вчать витримці. Штучний інтелект, за словами дослідниці, нівелює цей процес на користь безумовних лестощів без критичного мислення. Саме тому, на її думку, відсутність конфліктів, яка здається перевагою, насправді позбавляє людину досвіду, необхідного для дорослих стосунків.
Експерти наголошують: попри привабливість ідеї безконфліктного кохання, користувачам варто критично оцінювати комерційний підтекст і самих розробників таких технологій, перш ніж довіряти штучному інтелекту власну емоційність. Тема залишається актуальною в умовах швидкого розвитку генеративних моделей, які дедалі краще імітують живе спілкування.
2
