Українська артилерія має стати технологічною відповіддю на нову хвилю мобілізації РФ
Україна має готуватися до збільшення живої сили противника восени-взимку. Відповідь на російську масу має бути технологічною, де артилерія залишається хребтом, а дрони — нервовою системою. Ключове завдання — розвиток дальності та серійне виробництво боєприпасів.
Український порядок денний дедалі частіше включає політичні прогнози щодо можливої мобілізації в росії після так званих «виборів». Незалежно від того, чи буде це відкритий призов, чи прихований процес, Україна вже зараз має активно готуватися до потенційного збільшення живої сили противника, орієнтуючись на нову хвилю восени-взимку цього року. Головним викликом для українських сил стане пропускна здатність системи ураження, а не просто кількість мобілізованих.
Російська армія послідовно демонструє готовність обмінювати життя солдатів на українські території. Робочою моделлю залишається систематичний тиск малими групами: постійне насичення переднього краю, розвідка боєм, пошук розривів між зонами відповідальності підрозділів та збільшення кількості локальних просувань. Простір у кілька десятків кілометрів перед українськими позиціями, так звана «кілзона», є територією постійного спостереження та ураження. Противник намагається знаходити часові й просторові розриви в цьому контурі та перевантажувати систему масою мікроцілей, змушуючи Україну витрачати дефіцитні ресурси й увагу операторів.
Оскільки ціна людського життя в російському війську невисока, таку тактику ворог збереже та примножить. Україна не може й не повинна відповідати на російську масу власним людським ресурсом. Відповідь має бути технологічною, і це стосується не лише видів озброєння, а й швидкості ухвалення рішень та здатності масштабувати вогонь. Підготовка до збільшення ворожого війська вимагає цілісного контуру, у якому розвідка, дрони, артилерія, зв'язок і логістика єдині, і жоден елемент не працює поза цією системою.
У цьому контексті дискусія «дрони чи артилерія» хибна в самій постановці питання. Дрони стали визначальним засобом сучасної війни, надавши масив даних розвідки з можливістю миттєвого коригування та оцінки результатів. Вони повністю змінили правила точкового знищення окремих цілей. Проте саме артилерія забезпечує масштаб і темп ураження, особливо під час роботи по групових цілях і районах накопичення. Артилерійський снаряд після пострілу не залежить від каналу зв'язку і не може бути заглушений засобами радіоелектронної боротьби, як дрон.
Поєднання цих засобів дає якісно новий результат. Дрони підсилюють артилерію в питаннях точності й швидкості, дозволяючи ефективніше працювати по командних пунктах, логістиці та шляхах сполучення в оперативній глибині. Своєю чергою, артилерія перетворює дані розвідки на масштабоване ураження. Якщо вдаватися до метафор, безпілотні системи є нервовою системою, але хребтом лишається саме артилерія.
Досвід 2022 року показав, як відсутність достатньої артилерійської підтримки блискавично змінює співвідношення сил. За оцінкою RUSI, після вичерпання запасів українських снарядів росія до червня отримала десятикратну перевагу в обсягах артилерійського вогню. Цей досвід має бути переведений у промислову й логістичну політику — забезпечення довгострокового серійного виробництва боєприпасів та підтримки заздалегідь ешелонованих запасів відповідно до прогнозованих сценаріїв. Снаряд, що лежить на складах за сотні кілометрів, фактично не є доступним боєприпасом — він має цінність лише тоді, коли батарея може отримати його в межах бойового циклу.
Міцність артилерійського хребта визначається не лише кількістю боєприпасів і швидкістю доставки. Важливо, яку дистанцію вони дозволяють контролювати. Якщо противник може вести вогонь, накопичувати сили й підтримувати логістику близько до лінії зіткнення, але поза межами ефективного масованого ураження, сама наявність снарядів не створює переваги. Україна потребує не просто власного серійного виробництва 155-мм боєприпасів, а й послідовного розвитку їхньої дальності, точності та стабільності.
Для українського приватного оборонного виробництва дальність понад 30 км — важливий технологічний рубіж. Вона означає перехід від факту виготовлення боєприпасу стандарту НАТО до створення продукту для сучасної контрбатарейної боротьби. Команда «Укр Армо Тех» менш ніж за рік розробила з нуля та кодифікувала український 155-мм снаряд із підтвердженою дальністю понад 30 км. Аналогічно діють й інші виробники, бо всі розуміють, що стандартної дальності вже недостатньо. Наступним практичним рубежем розробки є 40+ км, а в перспективі — 50+ км. Така дальність дасть можливість уражати артилерію противника, райони накопичення, логістику та командні пункти превентивно.
