За пів року політики витратили майже 20 мільйонів гривень на рекламу в соцмережах

Попри те, що вибори в Україні залишаються лише гіпотетичною перспективою, окремі політики вже вкладають сотні тисяч гривень у власне просування в соціальних мережах. За перше півріччя 2026 року в українському сегменті Facebook та Instagram на політичну й соціальну рекламу витратили майже 20 мільйонів гривень. Такі дані наводить моніторинг руху ЧЕСНО, який проаналізував відкриту бібліотеку реклами Meta.

Дослідження зафіксувало чітку тенденцію: найбільше коштів вкладають не партії, а окремі політичні діячі, які системно будують власні бренди. Найбільшим партійним рекламодавцем півріччя стала регіональна організація «Рідного міста» у Зінькові на Полтавщині — 4,3 тисячі доларів, тобто близько 200 тисяч гривень. За ці дописи, згідно з фінансовими звітами, заплатив депутат обласної ради Андрій Удовиченко. Столична «Батьківщина» витратила ще 70 тисяч гривень на рекламу, у якій здебільшого згадують Юлію Тимошенко та народного депутата Валерія Дубіля.

Натомість перший заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко лише за шість місяців витратив на просування власної сторінки понад 600 тисяч гривень. Його земляк, депутат Полтавської обласної ради Олексій Чепурко, — близько 360 тисяч гривень. Колишній міністр екології Ігор Шевченко — понад пів мільйона. Реклама на особистих сторінках політиків вважається чи не найпрозорішим варіантом, адже видно, хто і скільки заплатив.

Окремий напрям — прихована політична реклама через медійні сторінки та громадські організації. Сторінка «Київ Інфо» витратила близько 130 тисяч гривень, переважно на матеріали про справу Юлії Тимошенко, яка цьогоріч отримала підозру за пропозицію хабаря іншим народним депутатам. Одразу кілька дніпровських сторінок — «Дніпро. Головне», «Дніпро — це Україна» та «Наше місто Дніпро» — сумарно витратили понад чверть мільйона гривень на майже ідентичні дописи, що просувають міського голову Бориса Філатова.

Не оминули увагою рекламних кампаній і громадські організації. ГО «Мир. Розвиток. Стабільність» вже не перший рік просуває одного з лідерів забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрія Бойка. Сторінка ініціативи «7 кроків до перемоги» витратила ще кілька тисяч доларів на рекламу. Серед її учасників — екснардеп Олесь Доній, політтехнолог Сергій Гайдай, голова «Лібертаріанської партії 5.10» Юрій Коновальчук і політолог Павло Жовніренко, який після окупації Криму виступав на російському телебаченні.

Більшість дописів із політичною рекламою — звіти місцевих політиків про роботу. Пархоменко розповідає про толоки в дворах, нові укриття та тренування дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Чепурко — про дороги, транспорт і ті ж укриття. Дніпровські сторінки пояснюють, що місто пройшло зиму без колапсу, на відміну від Києва та Харкова. Проте є й значно гостріші кампанії, зокрема навколо теми територіальних центрів комплектування.

Юрій Бойко у проплачених відео розповідає про «беспредел ТЦК», зубожіння населення і потребу швидше закінчити війну, щоправда, без уточнення, хто саме її веде проти України. Представники «7 кроків до перемоги» йдуть далі й поєднують тези про «полювання на людей» із вимогою активніше залучати ветеранів до державного управління. Сторінка «Новини України — From-UA» витратила близько трьох тисяч доларів на чотири відео про 3-й армійський корпус, зокрема на ролик під назвою «Корпус Білецького як мінідержава без корупції». Посилань на власний сайт у дописах немає, тож на трафік така реклама не розрахована. Андрій Білецький, який очолює корпус, — колишній народний депутат, востаннє балотувався до Верховної Ради в 2019 році від «Свободи».

Віктор Куртєв, який того ж року йшов у депутати від «Слуги народу», тепер просуває дописи на підтримку оборонної компанії FirePoint, чергуючи їх зі згенерованими штучним інтелектом картинками. Є й виразно ідеологічні кампанії. Ігор Шевченко за свої пів мільйона агітує проти вступу України до ЄС, за смертну кару і зменшення кількості депутатів. Раніше він уже просував власні політичні проєкти — спершу «Антикорупційний фронт», потім «Успішну Україну», а його рекламу на Хрещатику якось завісили світлинами собаки.

Окремо дослідники звертають увагу на мову політичних рекламних кампаній. Народний депутат Олександр Фельдман, нині член групи «Відновлення України», а раніше — фракції забороненої ОПЗЖ, просуває дописи російською: вітає жінок із 8 березня, перефразовуючи Достоєвського, і регулярно нагадує про гуманітарну допомогу харків'янам під час війни, імені ворога в якій він не називає. Бойко теж говорить на рекламних відео російською. З огляду на біографії цих політиків, дивуватися немає чому. Проблема радше в тому, що на п'ятий рік повномасштабної війни ці російськомовні меседжі досі працюють на певну частину аудиторії.

Meta відкрила бібліотеку реклами та публікує суми витрат на політичні й соціальні кампанії ще з 2019 року. Хай механізм працює неідеально, ці цифри все ж можна побачити. Водночас політики та партії роками купують дописи в анонімних Telegram-каналах, де відстежити такі витрати майже неможливо. Це залишається суттєвою прогалиною для контролю за політичною рекламою в Україні.