Зеленський звільнив Федорова через невиконання ключових завдань і конфлікт із військовим командуванням

Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення міністра оборони Михайла Федорова, яке стало наслідком невиконання ключових завдань, поставлених перед ним на початку 2026 року, а також тривалого конфлікту з військовим командуванням. Федоров, призначений на посаду 14 січня 2026 року, отримав від президента три основні пріоритети: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Додатково Зеленський окремо згадав розвиток дронів, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат, однак ці напрями не входили до трійки основних завдань.

За даними з офіційних джерел, жодне з трьох пріоритетних завдань не було виконане в повному обсязі. Хоча Міністерство оборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет, небо залишилося не повністю закритим. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) на момент звільнення Федорова перебувала лише на стадії роботи, а автоматизація продовження близько 90% відстрочок через застосунок «Резерв+» не усунула зловживань під час мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.

Натомість Федоров фактично зосередився на технологічних проєктах і оборонних закупівлях. У його підсумковому звіті, опублікованому 15 липня, перераховано 22 досягнення, більшість із яких стосуються дронів, роботизованих комплексів, платформи Brave1 Market, системи бойових балів, закупівель техніки та озброєння, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт із 22 присвячений трансформації умов служби та контрактам, а проблеми ТЦК і «бусифікації» в переліку досягнень взагалі не згадуються. Крім того, Федоров повідомив, що, отримавши Міністерство оборони без необхідного бюджету, його команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення, на дрони та інші технологічні напрями, що потребує окремої фінансової перевірки щодо правомірності такого перерозподілу.

Масштаб створеної Федоровим інфраструктури викликає питання щодо необхідності аудиту. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки на понад 33 мільярди гривень, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Система DOT-Chain Defence забезпечує оплату та доставку, а дані з DELTA, Mission Control та інших систем використовуються для формування централізованих закупівельних потреб. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить обов'язковим аудит алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників і розподілу державних коштів.

Окремою проблемою стало публічне привласнення Федоровим політичного капіталу загальносистемних військових операцій. У підсумковому звіті його команда включила до власних досягнень «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, повернення Україні ініціативи на полі бою, а також підтверджені втрати противника та рекордні результати дронових підрозділів. Однак такі результати є продуктом роботи не одного міністра, а Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС, конкретних підрозділів і виробників. Для з'ясування, де закінчується законна звітність міністерства про створену інфраструктуру і починається персональне привласнення результатів військових операцій, необхідні коментарі Генштабу, Сирського, командування СБС та Роберта Бровді «Мадяра».

Конфлікт Федорова з військовим командуванням набув публічного характеру. 16 липня Федоров підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, але президент не погодився. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалися з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Водночас Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона. Таким чином, це була не чутка про особисту неприязнь, а підтверджена боротьба за напрям військової політики та кадровий контроль. За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт Міноборони та військового командування став основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді.

Підсумковий звіт Федорова, опублікований 15 липня о 18:17, набрав мільйони переглядів і став стартом медійної кампанії. Уже о 18:18 з'явився окремий текст про те, що зробити не вдалося, який завершувався фразою «Далі буде», а о 19:13 було опубліковано відеоролик. Це свідчить про спробу Федорова сформувати навколо себе самостійний публічний контур і мобілізувати підтримку після кадрової поразки. Звільнення Федорова можна розглядати як управлінську реакцію президента на міністра, який не завершив поставлені основні завдання, зосередився на технологічних проєктах і оборонних закупівлях, сформував власний публічний контур, запропонував змінити військове керівництво та після кадрової поразки став центром швидкої медійної та вуличної мобілізації.