Генетик пояснив, що насправді показують тести ДНК і чи варто боятися біохакінгу
Генетик Дмитро Микитенко розповів, що сучасні тести можуть оцінити ризики онкології та серцево-судинних хвороб, але не визначають характер. Він пояснив, чому генетика не є виправданням для способу життя та як уникнути зайвої тривоги через результати.
Сучасна генетика давно вийшла за межі діагностики рідкісних хвороб. Сьогодні українці можуть оцінити ризики онкології, дізнатися про схильність до серцево-судинних захворювань і навіть перевірити ембріони під час ЕКЗ. Про те, що насправді показує «генетичний паспорт» і чи варто боятися біохакінгу, в інтерв'ю розповів генетик Дмитро Микитенко.
За словами фахівця, ще 10–15 років тому генетика могла лише виявляти хворобу, але не мала інструментів для її корекції. Нині медицина навчилася відбирати здорові ембріони при екстракорпоральному заплідненні, а також вживлювати здоровий ген для лікування спінальної м'язової атрофії та деяких видів дистрофії сітківки. Пересічній людині доступні загальні тести для оцінки ризику народження дитини з генетичним захворюванням, а також паспорти класу Wellness, які аналізують полігенні схильності організму.
Микитенко пояснив, що зміна в одному гені рідко призводить до хвороби, але знижена активність одразу кількох генів з одного блоку може впливати на якість життя. Такі тести дозволяють оцінити ризик психічних розладів, атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Втім, змінити код неможливо — можна лише скоригувати звички, харчування чи місце проживання, щоб знизити ризик до загальнопопуляційного рівня.
Генетик наголосив, що біохакінг не переписує інструкцію організму, а лише допомагає підлаштуватися під його особливості. Він застеріг від сприйняття генетики як виправдання: «Не можна казати: "Нічого з цим не зроблю, бо в мене така генетика". Генетика — не виправдання». Навіть схильність до ожиріння чи атеросклерозу реалізується через дисбаланс між надходженням калорій та їх витратою, а не через фатальну приреченість.
Окремо Микитенко зупинився на питанні психологічної готовності до результатів. Тести класу Wellness не ставлять діагноз, а лише визначають схильність, тому неправильна інтерпретація може викликати зайву тривогу. Щодо онкологічних ризиків, людина має «дозріти» до такого знання, адже надмірна тривожність здатна завдати шкоди. Сам генетик зізнався, що дійшов до цього лише в 42 роки, хоча днями до нього прийшла 17-річна пацієнтка, яка заявила, що має знати, до чого їй готуватися.
Сімейні успадковані форми пухлин, залежно від локалізації, становлять від 10 до 30% усіх випадків онкології. Ще приблизно 8–13% припадає на випадки, коли генетична схильність відіграє значну роль. Саме тому знання сімейного анамнезу та сучасні тести можуть допомогти розробити профілактику, але не є вироком.
Генетик також зазначив, що гени впливають на спортивні здібності та швидкість реакції організму, але не визначають характер людини. Спосіб життя може суттєво змінювати реалізацію генетичних ризиків, зокрема щодо ваги та серцево-судинних захворювань. Водночас неконтрольований розвиток генетики може в майбутньому стати джерелом ризиків — від дискримінації до зловживань генетичною інформацією.
