Українці закрили збір для Віталія Дрібниці — тепер він просить не надсилати гроші
Давній друг історика Анатолій Подольський попросив підтримати лікування автора Vox Veritatis. За кілька днів родина повідомила: коштів достатньо, збір завершено.
Ще 25 серпня це було прохання про допомогу. Уже за кілька днів — прохання більше не допомагати грошима. Історія збору для українського історика, педагога та блогера Віталія Дрібниці стала рідкісним прикладом того, як швидко велика аудиторія здатна зібратися навколо однієї людини.
Про складний стан Дрібниці публічно розповів його давній друг, директор Ukrainian Center for Holocaust Studies Анатолій Подольський. Він повідомив, що історик майже десять років бореться з онкологічним захворюванням, а після чергового курсу хіміотерапії його стан серйозно погіршився. Подальше лікування, за оприлюдненою інформацією, може потребувати поїздки до клініки в Німеччині.
Подольський звернувся до людей із проханням підтримати друга фінансово. Це не був збір із гучною кампанією чи довгою рекламною підготовкою. Заклик швидко розійшовся українськими соцмережами й каналами, а разом із ним — ім’я людини, яку сотні тисяч українців давно знають як Vox Veritatis.
Віталій Дрібниця багато років працював учителем і методистом, став співавтором шкільних підручників з історії України. Пізніше його головною аудиторією став YouTube. Там він розбирає історичні міфи, сперечається з російською пропагандою та пояснює українську історію так, щоб складні теми були зрозумілими широкій аудиторії.
Наприкінці серпня на канал Vox Veritatis були підписані близько 589 тисяч людей. Окремі відео Дрібниці набрали мільйони переглядів. Для багатьох він став знайомим голосом, який терпляче пояснює те, що десятиліттями спотворювала радянська й російська історична політика.
Саме тому реакція на збір була не випадковою. Люди відгукнулися не лише на важкий діагноз. Вони відгукнулися на історію людини, яка роками вкладала свою працю в освіту інших.
Невдовзі після початку збору з’явилося оновлення від родини та Анатолія Подольського: коштів уже достатньо, збір закривається, більше переказувати гроші не потрібно. Було окремо наголошено, що не слід використовувати жодні старі посилання для донатів.
29 серпня поширилося й особисте відеозвернення Віталія Дрібниці про завершення збору. Тобто найкращою допомогою після цього стало саме виконання його прохання — зупинити перекази.
Ця історія добре показує, як в Україні працює довіра. Вона рідко виникає миттєво. Найчастіше її накопичують роками — роботою, послідовністю, репутацією та відчуттям, що людина робить щось важливе не лише для себе.
У випадку Дрібниці такою роботою стала історична просвіта. Під час повномасштабної війни вона отримала додатковий сенс. Російська агресія спирається не лише на ракети й армію, а й на систему міфів про Україну, її минуле, державність і культуру. Спростування цих міфів стало частиною інформаційного спротиву.
Подольський називав цю роботу особистим способом боротьби свого друга. І навіть коли стан здоров’я обмежував можливості Дрібниці, він продовжував записувати відео, дискутувати та пояснювати.
Українці за останні роки звикли до безперервних зборів. Донати стали майже щоденною практикою — на військо, медицину, евакуацію, техніку, підтримку родин. На цьому тлі легко говорити про втому. Але історія Дрібниці показала й інший бік: готовність допомагати нікуди не зникла.
При цьому важливо не романтизувати хворобу. Попереду залишається лікування, а рішення щодо його наступних етапів залежатимуть від лікарів і медичних обставин. Сам факт закриття збору не означає, що проблема вирішена. Він означає лише одне: фінансове прохання, з яким друзі звернулися до суспільства, було почуте.
Іноді найточніша міра підтримки — не сума на банці й не кількість репостів. Іноді це момент, коли людина, заради якої все починалося, змушена сказати: дякую, досить. Саме такий момент настав для Віталія Дрібниці.
