Росія масово затримує мирних жителів України на окупованих територіях
Доповіді правозахисників і українських відомств фіксують тисячі незаконних затримань цивільних. За оцінкою дослідників, це систематична політика, яка має кілька цілей, зокрема контроль над населенням і використання затриманих як обмінного фонду.
Росія систематично затримує мирних жителів України на окупованих територіях і в самій Росії, і така практика, за даними експертів, є державною політикою, а не поодинокими випадками. У грудні 2025 року експерти ООН з прав людини повідомили Москві, що цивільних на окупованих територіях «за наявними даними, систематично затримують без будь-яких підстав», а також описали випадки катувань і насильницьких зникнень. Тисячі людей утримуються в російських установах: від підвалів і гаражів до слідчих ізоляторів і звичайних в'язниць.
Більшість уваги міжнародної спільноти досі привертало викрадення українських дітей, тоді як доля дорослих цивільних залишається помітно менш висвітленою. Політика Кремля, за оцінкою дослідників, має кілька цілей. Меншість українців на окупованих територіях прийняла анексію, а більшість поставилася до так званого «приєднання» без ентузіазму або ворожо. Масові затримання, за цим аналізом, слугують для того, щоб усунути, ізолювати або за потреби вбити тих, хто чинить опір або кого вважають схильним до нього.
Другою функцією затримань названо психологічний тиск на все населення окупованих територій. Довільні арешти, тортури та окремі вбивства, за цими даними, мають змусити людей до покірності. Третя функція, на думку авторів аналізу, полягає в тому, що цивільні в'язні слугують розмінною монетою в обмінах. Обіцянка повернути додому російського агента, захопленого в Україні чи деінде, важлива для морального духу російського персоналу за кордоном, а українські мирні мешканці становлять великий резерв потенційних об'єктів обміну.
Серед затриманих — різні категорії людей. Багато ув'язнених висловлювали незгоду з війною і були засуджені за російськими «антиекстремістськими» законами, які забороняють критику війни або навіть її згадування. Інші брали участь у ненасильницькому опорі. Частину було заарештовано безпідставно, на основі сфабрикованих звинувачень, фальшивих доказів і вибитих зізнань. Серед затриманих є журналісти, місцеві громадські лідери, люди без російських документів, а також вчителі та службовці, які відмовилися працювати на окупантів.
Масштабна моніторингова доповідь Центру громадянських свобод, німецької неурядової організації Austausch та їхніх партнерів дійшла висновку, що незаконне позбавлення волі не є випадковим. Росія, за цими даними, створила мережу офіційних і неофіційних місць утримання, де людей тримають без пред'явлення обвинувачень, часто без зв'язку із зовнішнім світом, і піддають фізичним та психологічним тортурам, сенсорній депривації та сексуалізованому насильству. Три чверті сімей затриманих не знають, де перебувають їхні близькі.
Точну кількість затриманих установити важко, оскільки Москва приховує дані та не допускає до ув'язнених Міжнародний комітет Червоного Хреста, тому оцінки розходяться. В українському списку зниклих безвісти значиться понад 70 000 осіб, військових і цивільних. Омбудсмен Дмитро Лубінець підтвердив утримання під вартою приблизно 1800 мирних жителів, однак має окремий список із понад 16 000 осіб. Офіс Генерального прокурора України встановив 15 250 мирних жителів, яких утримувала Росія в період із лютого 2022 року по серпень 2025 року. Ясно одне: якщо до 2022 року такі випадки налічувалися сотнями, то тепер — тисячами.
Звіт за 2024 рік, підготовлений у межах Московського механізму ОБСЄ, припускає, що з 2022 року Росія в той чи інший момент могла затримати десятки або навіть сотні тисяч мирних жителів. Багатьох забрали з домівок у Київській, Сумській, Чернігівській, Харківській і Херсонській областях у перші місяці вторгнення, і деяких досі утримують без пред'явлення звинувачень. Навіть трьом спостерігачам ОБСЄ висунули звинувачення у «державній зраді» або «шпигунстві». Приблизно 2000 українських засуджених у 2022 році перевезли до Росії, а деяких після відбуття покарання затримали повторно.
Умови утримання — від суворих до екстремальних. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, понад 92% із 216 звільнених мирних жителів, опитаних у 2023–2025 роках, надали послідовні та детальні свідчення про жорстоке поводження. Ці свідчення, разом із доповідями правозахисників, складають основу для висновку про системний характер практики.
4
