VR обіцяли майбутнє десятиліттями. Чому люди не поспішають

Майже кожне покоління технологічних компаній мало свій момент, коли віртуальна реальність нібито ось-ось стане масовою. Спочатку це були лабораторні системи, потім ігрові експерименти, смартфонні окуляри, Oculus, Meta Quest і нарешті Apple Vision Pro. Картинка ставала кращою, шоломи — розумнішими, а реклама — сміливішою. Проте на вулиці ми досі бачимо тисячі смартфонів і майже не бачимо людей у VR.

У цьому й полягає головна загадка. VR може справляти дуже сильне перше враження. Повертаєш голову — світ рухається разом із тобою. Можна опинитися на віртуальній арені, дивитися фільм на величезному екрані або працювати з кількома вікнами, яких фізично немає в кімнаті. Але масова технологія повинна бути не лише вражаючою. Вона має бути простішою за альтернативу.

Історія неодноразово це демонструвала. Nintendo Virtual Boy вийшла 1995 року й швидко зникла після приблизно 770 тисяч продажів. Google Cardboard був майже протилежністю — дешевий картонний тримач для смартфона. До 2016 року Google говорив уже про п’ять мільйонів користувачів. Та коли компанія спробувала перетворити цікавість на повноцінну платформу Daydream, масового нового стандарту не виникло.

Потім прийшла Meta. Facebook купив Oculus приблизно за $2 млрд, а 2021 року навіть змінив корпоративну назву й зробив метавсесвіт центральною історією свого майбутнього. У великому дослідженні Science Official «Why Virtual Reality Keeps Missing the Mass Market» підраховано: операційні збитки Reality Labs від 2020 року до першого півріччя 2026-го сумарно становлять близько $92,2 млрд.

Це не лише витрати на метавсесвіт — у Reality Labs є AR, носимі пристрої, софт і фундаментальні розробки. Але цифра добре показує, наскільки дорого коштує спроба створити нову масову обчислювальну платформу, якщо поведінка людей змінюється повільніше за технологію.

Apple теж зіткнулася з тією самою буденністю. Vision Pro технічно значно переконливіший за старі VR-шоломи, але коштує у США від $3 499. Поточна модель важить приблизно 750–800 грамів без окремої батареї, яка додає ще 353 грами. Apple навіть застосувала ремінець із противагою, щоб покращити баланс. І це не дрібниця: дослідження показують, що вага та центр маси впливають на комфорт, а нудота й втома у VR нікуди повністю не зникли.

Та справа не тільки у вазі. Для повідомлення достатньо підняти телефон. Для відео — увімкнути телевізор. Для роботи — відкрити ноутбук. Шолом треба вдягнути й налаштувати, а люди поруч у цей момент стають менш доступними. Якщо вигода не величезна, користувач повертається до простішого екрана.

Саме тому цікаво дивитися на нову хвилю розумних окулярів. IDC прогнозує на 2026 рік приблизно 13,6 млн поставок моделей без дисплея і близько 3,2 млн пристроїв змішаної реальності. Технологія ніби робить крок назад від повного занурення — щоб нарешті зробити крок уперед у повсякденність.

VR не зникне. Для ігор, навчання, тренажерів, медицини й дизайну присутність може бути справді цінною. Але найближче масове майбутнє, схоже, не просить нас закривати очі на реальний світ. Воно намагається тихо додати цифрові можливості до того світу, в якому ми вже живемо.