Україна має реактивні перехоплювачі для боротьби з реактивними дронами, але виробництво потрібно масштабувати
Росія масово застосовує реактивні дрони для ударів по Україні, і Сили оборони вже мають ефективні засоби для їх знищення. Проте ключовим завданням залишається масштабування виробництва перехоплювачів, які розвиваються у напрямку автоматизації та збільшення швидкості.
Україна вже має реактивні перехоплювачі, здатні уражати реактивні дрони, які Росія масово використовує для ударів по території країни. Про це розповів керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирило Люков. За його словами, Сили оборони мають ефективні засоби протидії новому типу повітряних цілей, однак на порядку денному стоїть питання масштабування їхнього виробництва.
Перехід російських дронів з двигунів внутрішнього згорання на реактивні став реакцією на ефективну протидію української протиповітряної оборони. Водночас фахівець не виключає, що восени чи взимку через погані погодні умови окупанти ще можуть застосовувати масовані нальоти «Шахедів» з ДВЗ, щоб перевантажити українську ППО. Реактивні дрони створюють значно вищі швидкості, і класичні перехоплювачі справляються з ними радше як виняток.
Одне з рішень — пришвидшити класичні мультикоптерні перехоплювачі до понад 400 км/год. Проте в такому разі в них суттєво зменшується корисний час у повітрі. Тому, на думку Люкова, єдиний шлях — максимальна автоматизація, а також покращення якостей виявлення та цілевказання, щоб автоматизація була доречною. Україна вже має реактивні перехоплювачі з достатніми швидкостями для ураження реактивних дронів, і важливо масштабувати їхнє виробництво.
Говорячи про майбутнє безпілотників, Люков наголосив, що дрони не втратять актуальності. Найближчим часом вони підуть шляхом автоматизації. Серед можливих варіантів — поява автономних роїв дронів, які виконують певну місію, або дрони-ждуни, що працюють в автономному режимі. Дрон майбутнього матиме набір сенсорів, самостійно ідентифікуватиме ціль і здійснюватиме повне патернове виконання місії з ураженням цілі автономно або з мінімальним втручанням людини. За оцінкою фахівця, через кілька років це стане реальністю, і вже сьогодні є такі напрацювання.
Окремо Люков зупинився на наземних роботизованих комплексах (НРК). Сьогодні багато логістичних, евакуаційних і навіть ударних місій виконується за допомогою НРК. Проте ключовий недолік — це їхня швидкість. Зараз відбувається трансформація до збільшення швидкостей, що дозволить зрештою замінити легкий автомобільний транспорт чи навіть вантажний з точки зору вантажопідйомності. Однак на високих швидкостях така техніка стає легкою ціллю для дронів. Один зі шляхів — пришвидшення НРК, другий — розвиток систем активного захисту комплексу: встановлення кількох сенсорів, додаткового озброєння, сіткометів тощо. Системи активного захисту збільшують шанси того, що ціль не буде знищена.
Щодо перспектив малої ППО та її приватної компоненти, Люков вважає, що якщо будуть адекватно прописані норми, всі зрозуміють, як працювати з вибухівкою, то така ніша має право на існування. Якщо є зацікавлені компанії, готові це спонсорувати, навчати цивільних також можна. Це можуть бути корпоративні служби безпеки або залучені приватні компанії. Питання лише в нормах, як це все законно нормалізувати. Це вже глобальні тенденції безпеки у світі: якщо службі безпеки необхідно убезпечити великий футбольний матч, тепер їм варто враховувати можливість, що у «чашу» стадіону може залетіти невеликий дрон і підірватися. Відповідно, приватні компанії повинні убезпечити повітряний простір.
У питанні вибору дронів для масштабних закупівель Люков зазначив, що раніше зразки брали на полігон для особистого тестування, перевіряли технічні й льотні характеристики, зокрема в умовах подавлення різних систем РЕБ. Ціновий діапазон сильно впливає на ухвалення рішень, адже Фонд звітує за кожну гривню і обирає максимально прозорих виробників зі зрозумілими цінами. Зараз ринок сформований, у виробників є певний кредит довіри. Водночас збирається повноцінний фідбек з підрозділів, які задіюють дрони у бойових умовах на різних напрямках, адже один засіб може працювати на Запорізькому напрямку, а на Донбасі — ні. Відповідно до цих даних напрацьовується рішення про контрактування.
